ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені І.Я. Горбачевського
Кафедра фізичної реабілітації, здоров'я людини та фізичного виховання.
Шахи. Загальні відомості

Історія виникнення шахів

Шахи були винайдені в Індії в V або VI столітті. Великий учений з Хорезму Аль-Біруні (973-1048 рр..) в своїй книзі “Індія” розповідає історію створення шахів: їх вигадав один брамін, який зажадав від раджі плату за свій винахід. Плата була простою: на кожну з 64 кліток шахової дошки потрібно було покласти зерен, але так, щоб на першій клітині було 1 зерно, на другий – два, на третій – уже чотири, і т.д. На перший погляд, плата за такий винахід була зовсім незначною, однак, як виявилося, виконати цю вимогу було практично неможливо: не тільки в Індії, але і у всьому світі не вистачило б зерна, щоб розплатитися з хитрим браміном. Як показують підрахунки, для цього треба було б стільки зерна, скільки вміщується в сховище об’ємом 180 кубічних кілометрів! Насправді, шахи на початку своєї історії були зовсім не такими, якими ми звикли їх бачити. Спочатку гра називалася “чатуранга”, у неї була така ж дошка, схожі на шахові 16 фігур і 16 пішаків. Різниця в тому, що в чатуранга грали не 2, а 4 гравці – парами, а фігури розташовувалися групами по кутах дошки. У кожного гравця було по 4 пішаки і по 4 фігури: колісниця (тура), кінь, слон і король. Ходи робилися у відповідності з тим, як випадуть кістки, а мета гри була не поставити мат, а знищити все військо супротивника. Чатуранга часто згадувалася в давньоіндійському епосі “Махабхарата”, герой якого Юдхиштхира через свою не знає кордонів пристрасті до гри втрачає царство, прирікаючи себе і своїх рідних на бідність і гіркі біди.

Араби додали шахів сучасний вигляд Вже в VII столітті чатуранга потрапила до арабів, які змінили її, надавши сучасний зовнішній вигляд шахів: гравців стало всього двоє, кожен з них отримав по 8 пішаків і по 8 фігур, при цьому один з королів став ферзем. Гравці стали ходити строго по черзі, змінилася і мета гри: тепер потрібно було не знищити всі фігури супротивника, а поставити мат або хоча б завершити гру, маючи на руках короля і ще одну фігуру, але за умови, що у супротивника залишиться тільки один король. Араби назвали модернізовану гру “шатрандж”, перси – “шатранг”. Перша згадка про шатрандж датується 550 роком, 600 роком датується перша згадка шатрандж в художній літературі – в перської поемі “Карнамук”. У 819 році в Хоросане при дворі халіфа Аль-Мамуна пройшов перший турнір між найсильнішими гравцями в шатрандж, в мистецтві гри змагалися Джабір аль-куфи, Абилджафар Ансарі і Зайраба Катай. У 847 році вийшла і перша книга про шатрандж, яку написав Аль-Адлі. І тільки потрапивши пізніше до таджиків, ця гра стала називатися “шахів”: “шах” – правитель, “мат” – убитий, що разом на таджицькому означає – “володар переможений”. Іслам наклав певний відбиток на зовнішній вигляд шахових фігур: за законами релігії не можна зображувати живих істот, тому шахові фігурки стали більш абстрактними. Наприклад, знайома всім тура (або туру), яка спочатку в Індії була колісницею “Ратха”, а на Середньому Сході перетворилася на птицю “рух”, мало чим походила на птицю. Хіба що у верхній частині шахової фігурки залишився гребінець, що нагадував півкруги розташованих поруч пір’я, або ж трикутні виступи. Фігурки слона і коня також стали символічними. Як не дивно це звучить, але в такому спрощенні зовнішнього вигляду був дуже великий позитивний момент. Справа в тому, що в давнину шахи, як, втім, і все інше, виготовлялися кустарним способом, вручну, і були далеко не всім по кишені. А якщо не було потрібно вирізати дрібні деталі шахових фігурок птиці, слона або вершника і домагатися зовнішньої подібності, то шахи стали більш доступними для простого люду, і, отже, більш популярними. До речі, шахи, в які грали стародавні араби, суттєво відрізнялися від сучасних – фігури ходили зовсім по-іншому. Наприклад, ферзь – одна з головних зараз фігур, була дуже слабкою і могла зробити хід по діагоналі всього на одне поле (зараз ферзь може за один хід перетнути всі шахове поле). Слон також ходив по діагоналі, але міг рухатися тільки через одну клітку. Тільки кінь і тура рухалися так само, як сьогодні. Тому шахова партія у ті часи розвивалася дуже повільно і навіть пат чи знищення всіх фігур супротивника вважалося перемогою. Однак араби пішли на хитрість – партії починалися із заздалегідь обумовленою, іноді симетричною, розстановки фігур на дошці. До нас дійшли близько двадцяти подібних побудов, які називалися “табіямі”. Однак всі ці обмеження в маневреності фігур не завадили кращим майстрам того часу створити витончені шахові задачі – “мансуби” – і побудувати своєрідну теорію гри. Середньоазіатські, перські й арабські майстри шахових битв навіть у таких обмежених правилах гри могли придумати хитромудре побудова фігур на полі, зобразити слабкість і пожертвувати своїми фігурами з тим, щоб потім ефектно і блискуче виграти парті “мат Діларам”. За легендою, Діларам була дружиною арабського візира, пристрасного любителя шахів. Одного разу візир, піддавшись азарту, програв усе, що в нього було. Останньою ставкою він зробив Діларам. Однак партія складалася для нього неблагополучно, і скоро становище стало зовсім безнадійним. Ще кілька ходів – і він програє в шахи дружину! Однак Діларам весь цей час стежила за грою і в самий критичний момент вигукнула: “Пожертвуй обидві тури і спаси мене!”. Візир подивився на шахову дошку і раптом, немов прозрівши, побачив витончену комбінацію, за допомогою якої і виграв партію.

Шахи переживали періоди становлення та розвитку, серед гравців тих часу було чимало видатних майстрів. Наприклад, Гаджи Алі Тебрізі, що жив в XIV столітті, міг грати наосліп одночасно з чотирма гравцями. Недарма він став першим шахістом у всій імперії Тамерлана. У Європу При завоюванні арабами Іспанії в VIII-IX шахи проникли в Європу, швидко поширившись у Португалію, Францію та Італію. Винахід Сходу припало до смаку європейцям і вже до кінця XI століття шахи стали популярними по всій Європі та Скандинавії. Європейці продовжили змінювати правила гри, і до XV століття вони сформувалися в тому вигляді, в якому ми їх знаємо зараз. Правда, зміни проходили дещо хаотично і неузгоджено, через що в різних країнах діяли різні прищепила. Наприклад, в Італії майже до XIX століття пішак, яка дійшла до останньої горизонталі, могла перетворитися тільки в ту фігуру, яка вже вибула з гри.

Близько 820 року гра проникла на Русь, ймовірно або з Персії через Кавказ, або з Середньої Азії через Хозарський каганат. Пізніше, в X-XI століттях, на Русь з Італії прийшов європеїзований варіант гри в шахи. Шахова гра на Русі швидко завоювала популярність серед усіх верств суспільства – простолюдинів, багатіїв і навіть духовенства. Це підтверджують розкопки археологів. Наприклад, тільки в одному Неревський розкопі Новгорода в шарах, що відносяться до XIII-XV століттях було знайдено безліч шахових фігурок, причому в шарі XV століття шахи знаходили практично в кожній садибі! Шахового короля знайшли на території Новгородського Кремля поруч з резиденцією архієпископа. Археологічні знахідки підтверджують, що в шахи любили грати в Києві, Вишгороді, Бресті, Рязані, Полоцьку та Вітебську і багатьох інших містах. При цьому в Києві археологи знаходять переважно кістяні шахи, які виготовлялися на верстатах. А ось Вишгород – місто княгині Ольги, і Туров славилися майстерними різьбленими по кістки фігурками.

Однак шахи на Русі зустріли не тільки всенародну любов і визнання, але й активний опір. Перш за все, спроби заборонити шахи виходили з боку духовенства, яке захоплення цією грою чомусь прирівнювало до пияцтва. У Кормчої книзі 1262 вказувалося, що в шахи заборонено грати під загрозою відлучення від церкви. І якщо в Європі заборона на гру в шахи був знятий ще в 1393 році, то на Русі він перестав діяти тільки в XVII-XVIII століттях.

Мета Шахів            

Шахи це гра, яка грається між двома суперниками на протилежних сторонах дошки, що містить 64 квадрати, які чергуються за кольорами. Кожен гравець має 16 фігур: 1 король, 1 ферзь, 2 тури, 2 коня, 2 слона і 8 пішаків. Мета гри полягає в тому, щоб поставити шах і мат іншому королю. Мат відбувається, коли король перебуває в положенні захоплення (шах) і не може уникнути захоплення.

Як ходять фігури

Кожна із шести фігур ходить по різному. Фігури не можуть пересуватись через інші фігури (хоча кінь може стрибати через інші фігури), і ніколи не можуть ставати на місце, де знаходиться одна з їхніх власних фігур. Однак, вони можуть пересуватись і займати місце фігури суперника, яка таким чином буде схоплена. Фігури, як правило, ходять туди, де вони можуть забрати інші фігури (пересуваясь на їх місце і заміщуючи їх), захищають свої фігури від атак суперника або контролюють важливі квадрати під час гри.

Король

Король найважливіша фігура, але одна із найслабших. Король може рухатися тільки на одну клітинку в будь-якому напрямку – вгору, вниз, в сторони і по діагоналі. Натисніть на кнопку ‘ >’ на схемі нижче, щоб побачити, як король може рухатися на дошці. Король ніколи не може рухатися на клітину, на який йому загрожує шах (де він може бути захоплений).

Ферзь

Ферзь є найсильнішою фігурою. Він може рухатися в будь-якому напрямку – вперед, назад, убік, або по діагоналі – наскільки це можливо, доки він не рухається через будь-які з його власних фігур. І, як і з усіма фігурами, якщо ферзь захоплює фігуру суперника його хід завершується. Натисніть на схему нижче, щоб побачити, як ходить ферзь. Зверніть увагу, як білий ферзь захоплює чорного ферзя, а потім чорний король змушений робити хід.

Тура

Тура може пересуватися, так далеко, як хоче, але тільки вперед, назад і в сторони. Тури особливо сильні фігури, коли вони захищають одна одну і працюють разом!

Слон

Слон може рухатися так далеко, як схоче, але тільки по діагоналі. Кожний слон розпочинає з одного кольору (світлого або темного) і повинен завжди залишатися на цьому кольорі. Слони добре працюють разом, тому що перекривають слабкі сторони друг друга.

Кінь

Коні ходять зовсім по-іншому, ніж всі фігури – дві клітинки в одному напрямку і ще одна під кутом 90 градусів, як форма літери “Г”. Кінь-єдина фігура, яка може ходити через інші фігури.

Пішак

Пішаки незвичні, тому що вони ходять і б’ють фігури різними шляхами: вони рухаються вперед, але б’ють фігури по діагоналі. Пішаки можуть лише ходити вперед на одну клітинку, за виключенням їхнього першого ходу, коли вони можуть ходити вперед на дві клітинки. Пішаки можуть бити фігури лише на одну клітинку по діагоналі перед ними. Вони ніколи не можуть ходити або бити фігури назад. Якщо є інша фігура прямо перед пішаком він не може ходити повз чи бити ту фігуру.

Шахи — інтелектуальний вид спорту, чудовий засіб розвитку математичних здібностей. Вони виховують кращі риси характеру (цілеспрямованість, наполегливість, об’єктивність), розвивають естетичні, інтелектуальні та художні якості в людині.

Шахова гра поєднує в собі комбінацію спорту, науки, мистецтва, а також елементи військової тактики і стратегії. Це також цікавий вид дозвілля.

Шахи – це не тільки гра, яка дає багато радості, задоволення студентам, але й дієвий, ефективний засіб їх розумового розвитку, допитливості, пам’яті. Тематика занять з шахів передбачає засвоєння студентами знань із теорії, практики та історії шахового мистецтва, прищеплення любові до цієї древньої і захоплюючої гри, ознайомлення із правилами шахової гри, основними проблемами які виникають в процесі шахових поєдинків, навчання ведення боротьби розумно і послідовно в поступово ускладнюючих позиціях.

Секція  шахів функціонує на базі спортивного корпусу університету з вересня 2012 року.

Актив секції складається зі студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультету.

Студенти, котрі займаються в секції шахів мають змогу прийняти участь у  змаганнях, які проводяться у нашому ВУЗі,  а також в обласних і міжобласних змаганнях.

Найвище досягнення нашої команди II загальнокомандне місце на  Обласній Універсіаді 2016 року серед вищих навчальних закладів Ш-IV рівнів акредитації. Склад команди: Якимчук Михайло, Ковенько Юрій, Патока Вікторія, Солтес Уляна. Усі навчаються на стоматологічному факультеті.