Тернопільський національний медичний університет імені
І.Я. Горбачевського
Зі спортом дружити - здоровими бути!
4247 18.03.2017
ФУТБОЛ

Футбол є одним із найпопулярніших видів спорту у світі. У футбол грають м’ячем на прямокутному трав’яному полі (іноді траву замінюють штучним покриттям) з воротами на двох протилежних сторонах поля. Метою гри є забити якомога більше голів; тобто, завести м’яч у ворота супротивника якомога більше разів. Головною особливістю футболу є те, що гравці (за винятком воротарів) не можуть в межах ігрового поля торкатися м’яча руками. Переможцем гри є команда, що забила за час матчу (два тайми по 45 хвилин) більше голів, ніж супротивник.

Найпрестижнішим турніром з футболу є Чемпіонат світу з футболу.

Уперше правила були введені 7 грудня 1863 року Англійською футбольною асоціацією. Базувались правила на придуманих у Кембріджському університеті положеннях гри.

  • Грають на футбольному полізавдовшки 90—120 метрів і завширшки 45—90 метрів. На двох протилежних кінцях стоять ворота (завширшки 7,32 м і заввишки 2,44 м), куди потрібно забити м’яча. М’яч, обвід якого повинен бути 68-71 см, а маса — від 396 до 453 грамів. У момент початку гри тиск усередині кулі має бути від 0,6 до 1,1 атмосфери (600—1100 г/см²).
  • Кількість запасних гравців визначається регламентомзмагання і знаходиться у межах від 3 до 7.
  • Рішення судді є остаточними і під час гри не переглядаються. Він сам може змінити рішення, якщо ще не відновив гру.

Для подачі скарг на дії суддів існує регламент змагання і спеціальні комітети, що розглядають дані питання.

  • Футбольний матч складається з двох рівних таймів по 45 хвилин із 15-хвилинною перервою між ними. Після перерви команди міняються воротами.

За домовленістю тривалість тайму може бути змінена. Проте домовленості потрібно досягти до початку матчу, і ця домовленість не повинна суперечити правилам змагання. Перерва між таймами не перевищує 15 хвилин й указується у регламенті змагань. Регламент змагань може потребувати додаткового часу для вирішення нічиїх.

  • За правилом 9 футбольних правил, м’яч вважається таким, що «вийшов з гри», якщо він цілком виходить за межі поля, або гра зупинена суддею.
  • Голом називається ситуація, коли м’яч цілком перетнув лінію воріт, розташовану між стійками і під перекладиною, й при цьому команда, що забила гол, не порушила правил.
  • Порушення караються штрафним ударом,вільним ударом,попередженням,видаленням
  • Пенальті— вид штрафного удару у футболі, що пробивається з відстані 12 ярдів (приблизно 11 метрів від воріт). Тільки воротар команди, що захищається, може знаходитись між м’ячем і воротами під час пробиття цього удару. Пенальті пробивається під час звичайної гри. Схожі удари також пробиваються під час післяматчевих пенальті для визначення команди, що проходить у наступний раунд змагань у випадку, якщо матч закінчується внічию. Хоча процес пробиття цих ударів схожий з пробиттям пенальті, вони офіційно не вважаються пенальті; процес пробиття цих ударів відбувається згідно з іншими правилами.
  • Вкидання м’яча є одним із способів відновлення гри. Гол, забитий безпосередньо після вкидання, не зараховується. Вкидання призначається у випадку, коли м’яч повністю перетне бокову лінію поля, з місця, де м’яч перетнув лінію на користь команди-суперниці гравця, що останнім торкнувся м’яча.
  • Удар від воріт призначається, коли м’яч, останнього разу торкнувшись гравця нападаючої команди, повністю перетнув лінію воріт, і гол не був забитий. Якщо ж м’яч пішов за лінію воріт від гравця команди, що оборонялася, призначається кутовий.
  • Кутовий удар є одним з найнебезпечніших стандартних положень. Команди часто відпрацьовують тактику у захисті й нападі при пробитті кутових ударів. Оскільки всі відстані наперед відомі, то грамотно пробитий кутовий удар стає прекрасним шансом забити гол. Найчастіше м’яч з кутового навішують у штрафний майданчик, де високі футболісти або відразу прагнуть пробити по воротах, або скинути м’яч під удар партнерові. Рідше подають м’яч низом, але через велике скупчення гравців при кутових опанувати м’ячем буде складніше.

Оскільки футбол гра командна, на перше місце висувається взаєморозуміння гравців, уміння вести грамотні спільні дії. Важливе значення при цьому має тактичну побудову гравців. Тактика ділиться на три основні категорії:

  1. розстановка гравців;
  2. дії команди при атаці або при обороні, в відношенні або всієї команди, або її частини;
  3. стандартні положення.


4-4-2

Для гравців і тренерів важливо визначити роль кожного гравця на полі і способи, якими вони повинні досягати мети гри, — забити гол і не дозволити зробити цього суперникам. Для цього доводиться приділяти увагу всім трьом аспектам тактики, а також стежити за еволюцією гри в цілому. Найпоширенішою тактичною схемою в сучасному футболі є гра з чотирма захисниками, чотирма півзахисниками і двома нападниками — 4-4-2. Існує велика кількість схем, проте саме поняття схеми, як і поняття амплуа гравців досить відносно. У залежності від кваліфікації гравців, їх обов’язки на полі можуть значно виходити за рамки амплуа. Так, часто за задумом тренера півзахисники, особливо крайні (а іноді навіть і центральні захисники) виконують роль нападників. У зв’язку з розвитком теорії футболу і універсалізацією гравців стали анахронізмом деякі широко відомі перш схеми (наприклад, бразильська атакуюча схема «дубль-ве» або система оборони з вільним захисником) і багато футбольні терміни («інсайд», «ліберо» і т. п .).

Сильні сторони

Данна схема має великий захисний потенціал. При втраті м’яча півзахист відходить назад, і ви отримуєте в результаті 8 чоловік, що стоять в обороні. Жоден з ваших гравців не залишається один на один з противником — у нього завжди є партнер на підстраховці.

Коли м’яч у вашої команди — жоден з ваших гравців не знаходиться в ізольованій позиції. Він завжди може отримати допомогу від партнерів або допомогти партнеру. Розвиток атаки можна здійснювати, використовуючи короткі та середні передачі ближньму гравцю, які завжди простіше виконати, ніж точний пас на 50 метрів. Це допомагає команді підтримувати коєфіцієнт володіння м’ячем і розвивати атаку.

Слабкі сторони

Слабкість номер один — ізольованість форвардів. Коли команда обороняється, то форварди зазвичай залишаються попереду, і, як тільки м’яч відібраний, виникає ситуація, коли потрібно якомога швидше доставити м’яч вперед, щоб по максимуму скористатися тимчасової неготовністю суперника до оборони. Варіант перший — зробити швидкий пас вперед, форвард повинен вміти прийняти м’яч, обіграти захисника і атакувати ворота, або хоча б зберегти м’яч до підходу партнерів. Другий варіант пов’язаний з використанням форварда-диспетчера, який відходить в глибину поля для отримання м’яча і потім доставляє його вперед. Це вимагає від такого гравця видатних здібностей та вміння віддавати точний пас.

І друга проблема, пов’язана з використанням 4-4-2, це навантаження, якій піддаються крайні півзахисники. Звичайно, вона виражена не так явно, як в 3-5-2, але крайній півзахисник повинен контролювати великий простір і брати участь у всіх трьох командних функціях — обороні, творенні і атаці. А це вимагає дуже якісних гравців, які повинні володіти широким технічним арсеналом і бути підготовленими фізично.

І, нарешті, третє, що потрібно мати на увазі, хоча це і не можна назвати слабкою стороною, скоріше, це просто особливість. Для успішного використання цієї схеми потрібно налагодити чітку взаємодію в парах: в парі форвардів, в парах флангових гравців (захисник-півзахисник).


4-3-3

Ця схема гри веде свій початок від схеми 4-2-4. Успіхи збірної Бразилії на чемпіонатах світу зробили її популярною у всьому світі. Однак, широке використання показало не тільки її сильні сторони, а саме атаку, але і слабкості — в першу чергу оборонні. Тому, було вирішено «пожертвувати» одним форвардом і перевести його в півзахист. Так і з’явилася ця схема.

При розвитку атаки, в атакуючих діях беруть участь 6 осіб, а захисники залишаються на підстрахавці. З урахуванням того, що вся атакуюча група знаходиться в штрафний і біля неї, захист висувається до центральної лінії — щоб не створювати розривів між півзахистом і захистом. Це автоматично спричиняє за собою вибір на користь пресингу на чужій половині поля і ущільнення стратегії командної побудови в зоні м’яча. А значить, від захисни повинні вміти справлятися з контратаками, які починаються довгим пасом на хід нападаючим, а півзахисті — швидко накривати гравця, який володіє м’ячем, щоб звести подібні контратаки до мінімуму.

Сильні сторони

Сильною стороною цієї схеми є атака. Саме початкове розташування трьох форвардів дає команді більше можливостей для продовження атаки. Команді легко підтримувати як ширину атаки (це роблять крайні форварди), так і її глибину (це завдання центрфорварда). У всіх трьох лініях в кожній із зон (центр і фланги) є свій гравець, що допомагає в розвитку атаки.

Слабкі сторони

Слабкістю цієї схеми гри, є оборона. Три форварда, а іноді і захопившись атакою півзахисники часто вимикаються з гри першим же пасом атакуючої команди. В результаті, на захист падає велика відповідальність. Захисники повинні вміти контролювати широкий простір, вони повинні вміти опікати гравців атаки суперника. Вони повинні читати гру, повинні наздоганяти нападників суперника, якщо ті змогли отримати м’яч на хід.

Щоб полегшити життя захисту — півзахист повинна активно пресингувати суперника відразу після втрати м’яча. Це вимагає від захисників вміння грати позиційно, фізичної готовності, витривалості і працездатності.

Для успішного розвитку атаки півзахисники повинні вміти швидко доставляти його в лінію атаки, що вимагає від них відповідних навичок. Тобто, всі три півзахисника в значній мірі повинні бути універсалами, здатними успішно атакувати й оборонятися.



Ахен, Тіволі, кутовий прапорець

Стандартні положення — кутові

Кутові, або корнери — одне з трьох основних стандартних положень, поряд з вільними ударами і вкидання. Підраховано, що понад 50 відсотків м’ячів забивається саме зі стандартних положень.

Кутові діляться на три типи: подача м’яча на ближню штангу, на дальню штангу або короткий розіграш. При подачі на ближню штангу можна і відразу бити по воротах.

Стандартні положення — вільні удари

Можливість забити м’яч з вільного удару залежить від відстані до воріт і від того, прямий це удар чи ні.

Стандартні положення — вкидання

Вкидання м’яча у штрафний майданчик може бути розіграно двома способами: або гравець скидає м’яч своєму партнеру, або відразу б’є по воротах. «Тоттенхем Хотспур» 1961 року, коли він зробив «золотий дубль», розігрував м’яч таким чином: Дейв Маккей вкидав м’яч на голову Боббі Сміту, який стояв на лінії воротарської, а Сміт скидав його своєму партнеру, який і забивав гол. Якщо захисник встигав до м’яча першим, «Тоттенхем» заробляв принаймні кутовий, але дуже часто цей розіграш закінчувався голом. Одного разу дуже видовищний розіграш вкидання вдався «Арсеналу». Кліфф Голтон вкинув м’яч майже на 11-метрову позначку, і Дуг Лішмен перекинув м’яч через воротаря Боббі Брауна. Це сталося в престижному товариському матчі в 1951 року «Квінз Парк Рейнджерс» зрівняв рахунок у фіналі Кубка Англії 1982 проти «Тоттенхема», коли Боб Гейзелл вкинув м’яч на Террі Фенвіка, який і забив гол. Подібним чином Девід Вебб з «Челсі» забив переможний гол у переграванні фіналу Кубка Англії в 1970 року проти «Лідса». М’яч тоді вкинув Іен Гатчінсон.

  • Футбольні змагання проводяться на рівні клубів, аматорських і професійних, а також на рівні національних збірних країн світу.
  • Рівень національних збірних
  • Найважливішим футбольним змаганням є Чемпіонат світу з футболу, який розігрується під егідою ФІФА кожних чотири роки, і в якому беруть участь національні збірні понад 200-от країн світу. Це змагання складається з кваліфікаційного етапу, на якому відбираються 32 найкращі збірні, й фіналу. Окрім Кубку світу серед чоловіків ФІФА проводить також Кубок світу серед жінок, а також низку молодіжних і юнацьких змагань з віковими обмеженнями для учасників.
  • ФІФА відповідає також за проведення Олімпійського футбольного турніру— змагання з футболу в рамках Олімпіад.
  • У проміжку між фіналами Кубку світу, проводяться континентальні чемпіонати, зокрема в Європі, чемпіонат Європи з футболу.
  • Рівень клубних команд
  • На клубному рівні найважливішими футбольними змаганнями є національні чемпіонати, в Україні — Чемпіонат України з футболу, та національні кубки, в Україні — Кубок України з футболу. Національні футбольні змагання організовані за системою ліг і дивізіонів й охоплюють гравців усіх рівнів — від аматорів до професіоналів.

Окрім національних клубних змагань існують міжнародні клубні турніри. Найпрестижнішими міжнародними турнірами на клубному рівні є європейська Ліга чемпіонів УЄФА та латиноамериканський Кубок Лібертадорес. Іншим міжнародним кубковим змаганням у Європі до 2009 року був Кубок УЄФА, який з сезону 2009/2010 було реорганізовано в Лігу Європи.


ПРАВИЛА ФУТБОЛУ

Футбол — одна з найулюбленіших спортивних ігор всього світу. Сучасні правила футболу прийняті Міжнародною Радою Футбольних Асоціацій (IFAB) в 1998 році і з тих пір лише зазнають незначних змін.

Остання редакція “Правил гри у футбол”, від 1 липня 2008 року, містить 17 основних пунктів:

  1. Поле для гри
  2. М’яч
  3. Число гравців
  4. Екіпірування гравців
  5. Суддя
  6. Помічники судді
  7. Тривалість ігри
  8. Початок і відновлення гри
  9. М’яч у грі і не в грі
  10. Визначення взяття воріт
  11. Положення «Поза грою»
  12. Порушення і недисциплінована поведінка гравців
  13. Штрафний і вільний удари
  14. Одинадцятиметровий удар (пенальті)
  15. Вкидання м’яча
  16. Удар від воріт
  17. Кутовий удар

Зупинимося докладніше на деяких з них.

Грають у футбол на спеціальному майданчику — футбольному полі. Поле це має форму прямокутника, його довжина і ширина регламентуються правилами. Покриття поля може бути природним і штучним. В якості природного покриття футбольного поля використовується спеціальна трава. Штучним покриттям служить «килим» з синтетичного матеріалу зеленого кольору.

Футбольний матч складається з двох таймів по 45 хвилин, між якими є перерва, не перевищує 15 хвилин. 90 хвилин матчу називаються основним ігровим часом. В основний час зараховуються і всілякі затримки, пов’язані з порушеннями правил гри або травмами гравців.

По закінченню основного ігрового часу рефері (футбольний суддя) може призначити доданий час, щоб компенсувати втрати під час основного часу.

Основний склад кожної команди включає 11 осіб. У кожного гравця можуть бути свої функції: захисника (бека), півзахисника (хавбека), нападаючого (форварда). Окремо виділяється воротар (голкіпер) — гравець, який захищає ворота. Форма воротаря відрізняється від форми інших гравців обох команд і від форми суддів матчу.

Під час матчу кожна команда має право замінити будь-якого зі своїх гравців запасним. У міжнародних матчах або матчах національних федерацій максимальне число замін дорівнює трьом, в матчах національних ліг — не більше 6.

Заміна гравця дозволяється під час зупинки гри, тільки з середньою лінії поля (лінії, яка ділить поле навпіл). Список гравців заміни команди повинні надати судді до початку матчу.

Головне завдання команди — забити гол супротивникові і захистити свої ворота від голів. Якщо команда забиває гол у власні ворота, то такий гол називається автоголом. Автогол, за винятком деяких випадків, передбачених Правилами, зараховується.

У футболі гравці ведуть м’яч тільки ногами. Дозволяється також приймати удари головою або грудьми, але не руками. Брати м’яч в руки голкіперові дозволяється після забитого гола або гравцеві при вкиданні м’яча.

Удари по м’ячу можуть бути вільними, кутовими, штрафними, від воріт. Кутовий удар і удар від воріт — це способи відновлення гри. Кутовий удар виконується в тому випадку, якщо м’яч, останній раз торкнувшись захисника команди, перетинає лінію воріт (по землі або по повітрю), але при цьому гол не забитий. М’яч для кутового удару встановлюється в кутовий сектор, позначений флагштоком та спеціальної розміткою.

На відміну від кутового удару, удар від воріт виконується, якщо м’яч перетинає лінію воріт, торкнувшись останній раз гравця атакуючої команди. Для виконання цього удару м’яч нерухомо встановлюється в будь-якій точці площі воріт.

Штрафний і вільний удари призначаються в якості штрафних санкцій за будь-які порушення, наприклад, за удари суперника ногою, за підніжки, за поштовхи суперника і т.д.

Також порушення правил гри можуть каратися попередженням з показом жовтої картки або видаленням з показом червоної картки. Жовтої карткою карається неспортивну поведінку, вираз незгоди з рішеннями судді, систематичне порушення правил.

Гравець видаляється з поля після отримання другого попередження з показом жовтої картки, а також у випадках якщо він винен у серйозному порушенні Правил гри у футбол, агресивній поведінці, якщо він словами або жестами ображає суперників і суддю.

За підсумками футбольного матчу визначається переможець. Переможцем матчу оголошується команда, яка забила більшу кількість голів. Якщо кількість забитих голів однаково, то матч визнається зіграним внічию.

У деяких випадках, коли команди грають «на виліт», нічийного результату бути не повинно. Тоді по закінченню основного часу може бути призначені додаткові тайми по 15 хвилин або серія пенальті.

Пенальті — це спеціальний удар з одинадцятиметрової позначки по воротах противника, які захищені тільки воротарем противника. Виконання пенальті здійснюється строго у відповідності з правилом 14 Правил гри у футбол.

Пенальті призначається, якщо гравець зробив у своїй штрафній площі будь-яке з порушень, яке карається штрафним ударом. М’яч при цьому повинен перебувати в грі, тобто бути в межах поля.

Положення «поза грою» або офсайд — особлива ситуація в футболі. Згідно з правилом 11 Правил гри у футбол, гравець визнається в положенні «поза грою», якщо він ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і передостанній гравець суперника (включаючи воротаря). Гол, забитий з офсайду, не зараховується. Призначення офсайду — сама спірна ситуація у футболі. Офсайд фіксується візуально боковим суддею, тому часто офсайд оскаржується гравцями команд. Сам по собі офсайд не є порушенням, якщо тільки гравець, що знаходиться в офсайді, не заважає грати суперникові, не втручається в гру і якщо не отримує завдяки офсайд перевагу.