Бадмінтон (англ. badminton) – один з ігрових видів спорту. Змагання проводиться на майданчику 13,40х6,10 м (для парної гри) або 13,4х5,2 м (для одиночної гри), яка розділена навпіл сіткою (висота 1,55 м). Ігрове поле крайніми лініями (праворуч і ліворуч), а також задніми лініями. Крім того, на відстані 1,98 м від сітки розташована лінія подачі, разом із задньою лінією обмежує зону подачі, розділену навпіл центральною лінією.
У грі беруть участь двоє спортсменів (або дві команди по дві особи), що розташовуються на протилежних сторонах майданчика. Головне завдання гравців – перекинути волан через сітку, щоб він торкнувся землі на протилежній половині майданчика, і в той же час не дати м’ячу, отбитому супротивниками, торкнутися землі на своїй стороні ігрового поля. Гра, що складається, як правило, з 3 або 5 партій, ведеться до 15 очок (якщо грають діти і жінки – до 11 очок).
Батьківщиною бадмінтону одні дослідники вважають Індію, інші стверджують, що ця гра зародилася в Малазії, звідки згодом потрапила в інші країни Азії. Як би там не було, саме в Індії герцог Бофорт з Англії вперше познайомився з прототипом сучасного бадмінтону – грою “пунэ” (“пуна”). У 1873 році він повернувся в свій маєток Бадмінтон-хаус в Глостерширі (100 км від Лондона), захопивши з собою оперений м’яч і пару ракеток. Дивовижна гра, перші правила якого були написані британськими офіцерами ще під час перебування в Індії, відразу ж привернула увагу публіки, і знайшла численних прихильників.
Вже в 1887году був створений перший клуб любителів цієї гри, а 13 вересня 1893 року 14 клубів бадмінтоністів створили першу англійську асоціацію бадмінтону (BAE). У цьому ж році були офіційно зафіксовані правила цієї гри. Перший відкритий чемпіонат Англії (All England) відбувся в 1899 році, а міжнародне змагання з бадмінтону було проведено в 1902 році в Дубліні (Ірландія). У цьому матчі брали участь лише дві команди – з Англії та Ірландії.
5 липня 1934 року дев’ять держав (Англія, Шотландія, Данія, Голландія, Ірландія, Уельс, Франція, Канада і Нова Зеландія) заснували Міжнародну федерацію бадмінтону (IBF), куди нині входять представники 147 країн світу. Європейський союз бадмінтону (EBU) був заснований 11 країнами 24 вересня 1967 року, а вже через рік в Бохумі (НІМЕЧЧИНА) пройшов перший чемпіонат Європи з цього виду спорту. Серед бадмінтоністів-чоловіків з 1947 року розігрується Кубок Томаса (названий на честь першого президента ИБФ англійця Джоржа Томаса), а жінки-спортсменки з 1955 року ведуть боротьби за Кубок Убер (названий на честь американської бадмінтоністки Бетті Убер). З 1977 року проводяться чемпіонати світу з бадмінтону.
Для того, щоб володіти інформацією про змаганнях з цього виду спорту, зовсім не обов’язково було особисто відвідувати всі матчі – з 1951 року велися телетрансляції різних чемпіонатів, а в 1972 році побачив світ спеціалізований журнал “World badminton”, що проіснував до 1999 року, коли вся інформація про бадмінтоні стала розміщуватися на сайтах в інтернеті.
Необхідний інвентар для гри в бадмінтон: волан (від франц. volant – “літаючий”, “легкий”, “рухливий”) – оперений м’яч невеликого розміру з пробки, обтягнутих шкірою, і ракетка (від фр. raquette, – слова, яке, в свою чергу, походить від арабського rakhat – “долоня”), що складається з круглого обода з натягнутими струнами і ручки. Струни, спочатку виготовляються з натуральних матеріалів (найчастіше волових жил) в наші дні представляють собою переплетені синтетичні мікроволокна (найчастіше з нейлону або араміда), причому сердечник виготовлений з волокон, що відрізняються еластичністю, а обплетення і оболонка – з більш міцних матеріалів, що забезпечують міцність виробу. Маса волана – від 4,5 до 7 р., ракетки – від 135 до 190 р.
У наші дні бадмінтон – одна з найбільш популярних спортивних ігор, завдяки простоті правил, а також можливості пристосувати в якості ігрового майданчика будь відносно рівну поверхню – галявину в лісі, галявину, пляж і т.д. В програму літніх Олімпійських ігор бадмінтон включений з 1992 року.
Ігри, подібні бадмінтону, існували тільки в країнах Азії. Це не так. На прадавніх амфорах, вік яких складає близько 3000 років, є зображення, що дозволяють припустити, що ще в ті далекі часи в Стародавній Греції грали у волан, і не тільки руками, але й ногами. У Китаї також існувала гра такого роду – “цзи дзюу ци”. Про неї згадується в одному з манускриптів, датованому 1122 р. до н.е. В Японії ще в XIV столітті грали дерев’яними ракетками в волан, виготовлений з великої стиглої вишні, в яку вставляли кілька гусячих пір’їн. Дана конструкція, висушена на сонці, виходила легкої та досить міцною. Була подібна гра і у Франції, де іменувалася “ж де пом” (“гра з яблуком”) або “кок вантен” (“літаючий півень”), а пізніше – “волан”. А розбіжності в трактуванні правил послужили навіть приводом для сварки між Бурбонами і Гизами. Про гру в волан згадує Марко Поло – відомий мандрівник з Венеції (1254-1323 р.р) а також Фрідріх Шіллер у своїй п’єсі “Дон Карлос” (1787). Так і в Англії селяни до кінця XVI століття влаштовували змагання по грі в “пір’яний м’яч” двома бітами, а в Швеції в 1650 році королева Христина для гри в волан наказала побудувати корт неподалік від свого палацу (“Royal Palace”) в Стокгольмі.
Перші книги про бадмінтоні з’явилися після 1872 року. Це не так. Книга “Бадмінтон-Батлдор – нова гра” була опублікована Ісааком Спраттом дещо раніше – в 1860 році.
Чемпіонат світу з бадмінтону проводиться щорічно. Дійсно, організований Всесвітньою федерацією бадмінтону, для виявлення кращих гравців чемпіонат світу проходить кожен рік (виняток – роки проведення Олімпіад), однак так було не завжди. Аж до 1983 року вищезазначене змагання проводилося раз на 3 роки, а починаючи з 1985 – раз у два роки. Лише з 2006 року чемпіонат світу з бадмінтону проводиться щорічно.
На Олімпійських іграх бадмінтоністи вперше виступили в 1992 році. Бадмінтон включений в програму Олімпійських ігор з 1992 року, проте перший показовий виступ бадмінтоністів відбулося набагато раніше – ще у 1972 році (XX літня Олімпіада, Мюнхен).
Бадмінтон – легка гра, весела розвага. На аматорському рівні дійсно досить просто намагатися утримати волан в повітрі, а ось професіоналам, щоб перемогти, доводиться проявляти хитрість, гнучкість, витривалість, ідеальну координацію, незвичайну силу і спритність, уміння розвивати велику швидкість і проводити стрімкі атаки протягом досить тривалого періоду часу.
Літні люди з хворобами серцево-судинної системи не зможуть займатися бадмінтоном. Якщо мова йде про професійний спорт – це твердження вірне. Однак аматорський бадмінтон – зовсім інша справа. Більш того, фахівці стверджують, що заняття бадмінтоном в зрілому віці здатні збільшити тривалість життя як мінімум на 2-3 роки за умови, що тривалість гри буде не менше півгодини. Крім того, заняття цим видом спорту допомагають скоротити базальний серцевий ритм і сприяють зниженню кров’яного тиску – отже, надзвичайно корисні гіпертонікам. Дослідники довели, що тренування призводять до зменшення в організмі кількість деяких видів холестерину (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності), які звужують судини. В результаті у бадмінтоністів зменшується ризик виникнення серцевих захворювань. Та й стан серцевого м’яза під час цієї гри поліпшується, і, як наслідок – знижується ризик інфаркту міокарда. Люди, що вже мають захворювання серця, також можуть грати в бадмінтон, проте в цьому випадку заняття повинно проходити під спостереженням лікаря. Крім того, бадмінтон сприяє зміцненню кісток, активізує засвоєння кальцію в міжклітинному речовині кісткових тканин, і тим самим запобігає остеопороз. І, нарешті, ця гра зменшує ризик виникнення ракових захворювань (особливо раку грудей і кишечника).
Граючи в бадмінтон можна швидко схуднути. Якщо мова йде про змаганнях новачків або любителів – багато залежить від інтенсивності навантаження і часу гри. Але в будь-якому випадку, пересування по майданчику буде досить інтенсивним, до того ж при нерівномірних рухах (стрибках, прискореннях, різких поворотах і т.д.) витрачається більше зусиль, ніж, наприклад, при бігу. Професійні гравці за час одного матчу пробігають близько 10 км, а вага їх зменшується на кілька кілограмів.
Займатися бадмінтоном можна в будь-якому віці, так і фізична підготовка особливо не потрібно. Так, цю гру можна освоїти і в 10, і в 20, і в 40, і в 60 років, якщо мова йде про аматорському бадмінтоні. У цьому випадку і здоров’я, і вік гравця значення не мають. А от у професійному спорті і вік, і фізична підготовка – речі досить значущі. По-перше, для того, щоб почати грати на високому професійному рівні, буде потрібно не менше 10 років наполегливих тренувань, тому чим раніше почне майбутній спортсмен освоювати премудрості гри – тим краще. Оптимальний вік для початку занять бадмінтоном – 5-6 років, а в спортивну секцію дитини можна віддавати в 10-11 років. По-друге, без належної фізичної підготовки, просто неможливо витримати досить сильні навантаження, які передбачає участь у професійних змаганнях з цього виду спорту. Навіть любителям, які можуть дозувати час і рівень навантаження за своїм розсудом, насамперед слід проконсультуватися з лікарем (особливо якщо мають місце порушення функція серцево-судинної системи, короткозорість, деякі захворювання органів дихальної системи). Навантаження в професійному спорті набагато більше. Для порівняння: пульс любителя при грі в бадмінтон досягає 130-180 ударів в хвилину, а пульс професіоналів – часом більше 200 ударів в хвилину. За одну гру бадмінтоністи долають відстань у середньому близько 2000 метрів, причому це аж ніяк не рівномірна навантаження – удари по волану супроводжуються безліччю стрибків, прискорень, стартових прискорень і т.д. До таких навантажень організм повинен бути готовий.
Ракетки найчастіше виготовляють з дерева або металу. Дійсно, спочатку ракетки були тільки дерев’яними, дещо пізніше з’явилися металеві. Однак у наші дні для виготовлення даного спортивного інвентарю застосовуються різні матеріали: алюміній, сталь, титан, вуглепластик і т.д., завдяки чому вироби здатні тривалий час витримувати натяг струн і протистояти досить сильним ударам. Для спортсменів-професіоналів ракетки найчастіше виготовляються з композитного вуглеволокна з вбудованими елементами конструкції з іншого матеріалу, що забезпечує гнучкість і міцність даного виду спортивного інвентарю.
Неможливо “на око” визначити різницю між ракетками для професіоналів і новачків. Ігрові якості ракетки і справді не так вже легко визначити. Але деякі легко помітні ознаки все-таки є. Наприклад, наявність добре помітного вузла у формі літери Т (“трійника”) на місці з’єднання межі обода і стрижня притаманне тільки ракеткам для новачків і спортсменів-аматорів. Також можна приблизно визначити міцність ракетки, просто отримавши інформацію про те, з якого матеріалу (або матеріалів) вона зроблена. А ось такі ігрові характеристики, як жорсткість (амплітуда руху стрижня ракетки під час удару), контроль (залежить від ступеня скручування стрижня при ударі, впливає на точність польоту волана) і енергія (сила удару по волану, що залежить від розподілу балансу – чим ближче він до краю ракетки, тим сильніше удар і тим нижче контроль) можуть визначити тільки професіонали.
Найкращих результатів допоможе домогтися ракетка останньої моделі. Звичайно, прогрес не стоїть на місці – нові моделі спортінвентарю для бадмінтону від провідних фірм з’являються раз у 3-4 місяці. Оскільки це надзвичайно короткий термін, спортсмени-професіонали воліють змінювати модель ракетки не частіше одного разу на 2-3 роки. Ще рідше бадмінтоністи екстра-класу змінюють марку інвентарю, воліючи вироби лише певної фірми-виробника. Адже на те, щоб звикнути до певним якостям ракетки, на які робить наголос та чи інша фірма, деколи потрібно чимало часу, та й сил багато йде.
Чим сильніше натягнуті струни на ракетці – тим краще. Ракетки для професіоналів дійсно натягаються сильніше, ніж для любителів – різниця становить 40-80 Н або 1-2 кг (натяжка струн для аматорських ракеток проводиться з силою 80-110 М, тобто 11-12 кг, а для професійних – до 160 М, тобто 13 кг). Однак для того, щоб забезпечити натяжку 13х13 кг, необхідна спеціальна надзвичайно міцна струна. Звичайні ж струни не рекомендується натягувати більш ніж на 12 кг і менш ніж на 11 кг. При надмірній натяжці струни можуть просто порватися, а при недостатній – погіршаться ігрові якості даного спортивного інвентарю.
Струни на ракетці слід міняти тільки в тому випадку, якщо вони порвалися. Ні, натяжку слід періодично оновлювати незалежно від того, чи мав місце розрив струни. Адже ослабіла натяжка сприяє зниженню ігрових якостей ракетки. Крім того, слід пам’ятати, що вставлені в обід ракетки невеликі пластмасові втулки (“кембрики”), через які протягується струна, також потребують періодичної заміни, так як струна впливає на їх зовнішню частину, і поступово перетирає її. Щоб кембрики служили довше, перед черговою натяжкою їх слід обернути навколо осі.
Натяжку ракетки можна зробити вручну. Для спортсменів-любителів такий спосіб натяжки дійсно прийнятний, однак слід врахувати, що силу натягу доведеться визначати “на око”, так і потрібну швидкість натяжки навряд чи можна буде забезпечити. Тому найкращий вихід – віддати ракетку і струни (яких потрібно близько 10 метрів) в спеціальні майстерні, здійснюють натяжку на верстаті.
Чим важче ракетка – тим краще. Не завжди. Багато залежить від фізичної підготовки, особливо якщо ракетку набуває новачок. Любителям краще всього починати з легких і середніх ракеток, вага яких становить не більше 92 гр. Від більш важких моделей у початківців спортсменів може сильно захворіти на плече. Однак якщо дозволяє фізична підготовка – можна використовувати і більш важкі ракетки. До речі, найбільшу і, відповідно, найважчу в світі ракетку можна побачити в Red Willow Badminton Center (провінція Альберта, Канада). Висота вироби, покликаного привернути увагу до цього виду спорту, становить близько 4 метрів.
Металеві ракетки найбільш міцні. Хибна думка. Металевий обід легко деформується від сили натяжки і під впливом ударів. Тому оптимальний вибір, особливо для початківців – графітові ракетки з вуглеволокна.
Краще всього вибирати ракетку з тонкими струнами. Струни для ракеток розрізняються по товщині – від 0,66 до 0,85 мм, і дійсно, професіонали віддають перевагу найбільш тонким струнах (так званим турнірним), які дозволяють краще відчувати волан, бити смеш (нападаючий удар) сильнішою, а також вести більш точну і тонку гру на сітці. Однак такі струни швидко рвуться (часом за одну гру спортсмен може використовувати кілька ракеток). Про це слід пам’ятати любителям, і зупиняти свій вибір на більш товстих і міцних струнах (товщиною від 0,7 до 0,8 мм), які здатні витримувати досить сильні навантаження протягом кількох місяців, і, до речі, використовуються навіть професійними гравцями під час тренувань. А для того, щоб струна прослужила довше, слід уникати потрапляння волана в зони поруч з ободом – адже часом одного попадання такого роду достатньо для розриву струни. Якщо ж струна все-таки порвалася – треба негайно розрізати всю натяжку, інакше із-за неправильного розподілу навантаження можлива поява прихованих тріщин, які незабаром можуть призвести до поломки ракетки.
Краща обмотка ручки ракетки – махрова. Якщо у спортсмена сильно пітніють долоні, або ж у тому випадку, коли ручка ракетки для нього занадто мала, кращим виходом буде використання махрової обмотки – вона дещо товщі гумовою. До того ж така обмотка служить довше, хоча коштує трохи дорожче. Проте слід врахувати, що коли махрова обмотка зітреться – поверх неї не можна буде натягнути іншу. А ось гумова, хоча і менш довговічна, трохи тонше махрової, тому одягнути поверх неї додаткову обмотку не складе праці.
Хороші ракетки надзвичайно дороги. Так, ракетки для професіоналів зазвичай коштують від 500$ і вище. Проте на початкових етапах освоєння премудростей цієї гри можна зупинити свій вибір на більш дешевих моделях, вартість яких становить 5-15$. Спортсмени-любителі можуть обзавестися ракеткою подорожче – вартістю від 15$ до 100$. Однак це зовсім не означає, що слід орієнтуватися на максимальну ціну – за 30-40$ можна придбати відмінну ракетку провідних фірм-виробників, виготовлену з графіту або титано-графітового сплаву.
Пір’яні волани набагато краще і дешевше пластикових. Дійсно, пір’яні волани, що складаються з коркової головки, покриті тонкою лайкової шкіри, і 16 гусячого пір’я, вставлених в отвори по окружності голівки і обв’язаних ниткою, мають набагато кращі польотні характеристики, ніж пластикові. Вони сортуються по швидкості і траєкторії польоту, відповідно маркуються і поділяються на повільні, середні та швидкі. Відокремити, до якої групи відноситься волан, легко – достатньо звернути увагу на окантовочную стрічку, закріплену на голівці волана. Якщо вона червона – волан найбільш швидкий, синя – володіє середньою швидкістю, зелена – самий повільний. За ціною пір’яні волани дійсно дешевше пластикових, однак ці тендітні конструкції не відрізняються високою міцністю.
У пластикових воланів, що складаються з корковою або синтетичної головки і прикріпленою до неї пластикової “спіднички”, при більш високій ціні є незаперечна перевага – довговічність. Починаючим гравцям можна рекомендувати пластикові волани з синтетичної головкою, любителям – вироби з коркової головкою, що володіють ігровими якостями, наближеними до пір’яним. Гравці-професіонали воліють використовувати під час матчів і тренувань виключно пір’яні волани.
Швидше за все натуральні волани зношуються під час гри спортсменів-новачків. Найбільшої шкоди волану може нанести удар ободом ракетки, найчастіше свідчить про невисокому рівні техніки гравця. Однак і під час матчів спортсменів вищого класу від сильних ударів волани можуть втрачати окремі пір’я або деформуватися. Підраховано, що за один матч гравців-професіоналів використовується кілька воланів – від 2-3 до 12-14, а часом і більше.
Маса найважчого волана не перевищує 7 гр. Це дійсно так – для гри в бадмінтон використовуються волани, вага яких становить від 4,5 до 7 гр. Але існує набагато більш важкий волан – його можна побачити в музеї Канзас Сіті (США, штат Міссурі). Оперений м’яч у 48 разів більше звичайного – його висота складає близько 5 метрів, а вага – більше 2 тонн.
Спортсмену-любителю для гри в бадмінтон можна одягатися як завгодно. У наші дні обмежень для спортсменів-любителів не передбачено. Однак слід підбирати одяг найбільш зручну, а ще краще – спеціалізовану (особливо це стосується взуття). По-перше, потрібно приділити увагу підбору розміру форми – занадто маленька буде сковувати рухи, дуже велика також не сприяє створенню відчуття свободи і комфорту під час гри. По-друге – матеріал. Кращим вибором буде бавовна, з якого повинна бути виготовлена футболка і підкладка шорт. А от кросівки слід купувати тільки спеціалізовані, які забезпечують хороше зчеплення з кортом, а також посилені в тих місцях, які під час гри піддаються максимальному навантаженні. Взуття такого роду зводить до мінімуму ризик отримання травм під час гри.
Для гри в бадмінтон цілком підійдуть тенісні кросівки. Це не так. Між взуттям для бадмінтону і тенісу є відмінності. Тенісні кросівки менш стійкі і більш високі, бадмінтонні ж більш стійкі при бічних навантаженнях і більшою мірою забезпечують зчеплення з кортом.
Оволодіння навичками гри в бадмінтон займає не так вже багато часу. Правила цієї гри надзвичайно прості. Вивчити їх дійсно не складе праці. А ось на оволодіння всіма вміннями і навичками цієї технічно досить складної гри зазвичай йде не менше 10 років наполегливих тренувань.
Щоб домогтися успіху в бадмінтоні, потрібно як можна частіше тренуватися на майданчику. Це не зовсім так – поза майданчики тренування повинні продовжуватися. Адже добре підготовлене тіло бадминтонисту просто необхідно. Щоб підготуватися до майбутніх аеробним і анаеробним навантажень, швидким змінам темпу і ритму гри, слід приділити чимало уваги біговим тренуванням (кросів, прискорень), різного роду стрибків, силовим вправам з утяжелениями і т.д. Лише в цьому випадку виконання завдань на бадминтонной майданчику для вас не складе труднощів.
Фантазія на перемогу в грі не впливає. Професіонали стверджують, що позитивний настрій перед матчем настільки ж важливий, як і фізична підготовка. Тому перед виходом на майданчик слід пригадати найбільш вдалий матч з усіх попередніх, а також відчути впевненість у тому, що всі удари даються вам з легкістю. Це дозволить усунути нервозність і будь-які негативні емоції, а також створить позитивний настрій, необхідний для перемоги над суперником.
Правила гри в бадмінтон не коректувалися вже досить давно. Хибна думка. За минулі 10 років зміни в правила гри вносилися кілька разів. У 2000 році за рішенням ради IBF з 01.07.2001г турніри світової серії Гран-Прі повинні були проводитися за системою рахунку 5х7. А вже через рік (у квітні 2002 року) за ініціативою англійської федерації, яку підтримали представники інших європейських країн, на позачергових Зборах IBF була скасована нова система рахунку. З цього моменту у всіх розрядах підрахунок проводився за старою системою – 3х15 (а в жіночому одиночному – 3х11). Такі зміни мали місце у 2006 році – тепер для більшої видовищності матчів нарахування очок проводиться незалежно від приналежності подачі, а гра ведеться до 15, а до 21 очка. Якщо ж рахунок 20:20 – змагання триватиме до тез пір, поки одна з команд не випередить суперників на 2 очки або ж першою не досягне рахунку в 30 очок. Крім того, у парній грі кожна команда має право на 1 подачу (замість двох, передбачених старими правилами).
Найбільш високих результатів у бадмінтоні досягають спортсмени-азіати. Дійсно, в наші дні саме спортсмени з Китаю, Індонезії, Кореї. Кубок Томаса найчастіше (13 разів) вигравала команда Індонезії, а кубок Убер – команда Китаю (8 разів). На олімпійських змаганнях з цього виду спорту найбільших успіхів домоглися команди КНР (9 медалей, з яких 3 золотих та 3 срібних), Індонезії (9 медалей, з яких 1 золота і 2 срібних) і Кореї (8 медалей, з яких 4 золотих і 3 срібних). Більш скромні досягнення у спортсменів Малайзії – 3 медалі (1 срібна, 2 бронзових). У загальній складності спортсмени з країн Азії виграли 42 з 46 олімпійських медалей. І лише одного разу 2 медалі (золота і бронзова) були вручені спортсменам з Данії.
В одиночній грі, чим складніше тактика і стратегія – тим більше шансів на перемогу. Не обов’язково. Навіть досить проста тактика може бути надзвичайно ефективною в одиночному змаганні. Головне – не виконувати ударів, в точності яких ви не зовсім впевнені, швидко міняти напрям удару, змушуючи суперника відкривати майданчик для подальшої атаки з вашого боку. Наприклад, якщо супротивник знаходиться у центрі – ваш удар повинен бути направлений в один з кутів, а наступний – на сітку. Також слід всіма силами змушувати суперника робити помилки. Цього легко домогтися, якщо вивести гравця з себе різними способами, при цьому залишаючись абсолютно спокійним. Наприклад, ведучи в рахунку потрібно квапити продовження гри, а програючи – максимально відтягувати початок поєдинку. Довгий погляд в очі або на груди суперника також можуть змусити його нервувати, звертати увагу на свій зовнішній вигляд, відволікаючись від гри – у цей момент можна провести ряд досить успішних атак і здобути перемогу. Однак у будь-якому випадку не слід забувати про ввічливість. Наприклад, якщо один з гравців потрапляє в опонента воланом – він обов’язково повинен вибачитися. Віддавати волан супернику слід спокійно і акуратно, демонструючи повагу до нього.
Прийнявши волан на сітці, можна виконати удар в будь-яку точку майданчики. Багато залежить від того, де саме зустрінутий волан. Їли на краю сітки – дійсно, є можливість виконувати удар куди завгодно. Однак якщо волан зустрінутий нижче кромки сітки – варіантів подальшого удару буде набагато менше. У тому випадку, якщо волан зустріли біля самої підлоги, найкращий вихід – відкидка на задню лінію. У цьому випадку можна виграти час для повернення у центр майданчика.
Після подачі найкраще зайняти позицію точно в центрі майданчика. Дійсно, центр майданчика вважається найбільш підходящим місцем для гравця очікує удару суперника. Причому під час очікування бадмінтоністи не стоять на місці, а постійно перебувають у русі – як би “пританцьовує”, щоб підготувати тіло до швидкого пересування в будь-яку точку майданчики. Але точно в центрі знаходиться не обов’язково – місце розташування визначається технічними навичками спортсмена. Наприклад, гравці, які добре володіють задньою лінією, переміщаються ближче до сітки, а ті, кому краще дається гра на сітці – навпаки, роблять півкроку або крок назад, ближче до задньої лінії.
Стати професійним гравцем в бадмінтон легше любителю, який протягом декількох років самостійно опановував цей вид спорту. На жаль, це не так. Адже в процесі самостійного вивчення техніки можна допустити чимало помилок, які в процесі тривалого повторення можуть увійти у звичку. А переучуватися набагато складніше, ніж навчатися з нуля. Наприклад, правильна хватка, багатьом новачкам здається незручною, в подальшому сприяє підвищенню результативності гри. А використання неправильної хватки, отриманої в результаті самостійних спроб вивчення бадмінтону, призводить часто до мізерності техніки ударів.
Головне в бадмінтоні – техніка ударів. Це так, але не слід недооцінювати важливість роботи ніг. Адже саме точні і швидкі пересування по майданчику дозволяють гравцеві опинитися в потрібний час у тому місці, де він зможе завдати технічно правильний удар по волану. Тому на тренуваннях слід обов’язково приділяти увагу відпрацюванню техніки пересувань по майданчику.
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК БАДМІНТОНУ В СВІТІ.
Бадмінтон – спортивна гра з ракеткою та воланом. Існує багато версій щодо виникнення цієї гри. Певні судження та деякі об’єктивні факти вказують на те, що сучасний бадмінтон виник з стародавньої гри у волан.
Прийнято рахувати, що бадмінтон виник в давнину на островах Малайського архіпелагу, звідки розповсюдився в країни Південно-Східної Азії. В ХIV ст. в Японії з’явилася гра „ойбане” (Hagoita, або Obahe), що в перекладі означає „літаюче перо”. Ракетки для цієї гри виготовлялися з імператорського дерева (Paulownia tomentosa), м’ячиком була недоспіла і спеціально висушена сім’яна коробочка цього ж дерева, в її верхню частину віночком були встромлені маленькі пір’їнки. В одному із давніх манускриптів розповідається, що в 1122році до нашої ери, в Китаї, під час правління династії Чу, грали в м’яч з пір’ями. Гра називалася „ди-дзяу-ци”. Три – чотири гусячих пер з’єднували в одне ціле ободком, а грали дерев’яними ракетками. До великої сенсації призвели наскальні рисунки, знайдені в Індії, яким за підрахунками археологів біля двох тисяч років.
На рисунках зображені гравці так званої „пєони” – праобраз сучасного бадмінтону. У Франції гра схожа на бадмінтон називалася „же-де-пом”, що в перекладі означає „гра з яблуком”. В Росії гра схожа на бадмінтон була під назвою „леток”. В Європі гра „Jeu de volant” або „coguantin” вперше згадується на початку ХVI ст.
Точно відомо, що бадмінтон був завезений в Англію з Індії. Саме з Індії в 1872 році повернулася група офіцерів англійських колоніальних військ, які продемонстрували гру з воланом в курортному містечку Бадмінтон, що недалеко Лондона, в графстві Глостершир. 1872 рік вважають роком народження спортивної гри в волан, яка отримала назву „бадмінтон”. В цьому ж році граф Бьюфорт створив в своєму маєтку спортивний клуб „Бат Бадмінтон Клаб”. В цьому ж клубі були розроблені спеціальні ракетки, м’ячі та правила для нової гри.
Бадмінтон поступово завойовував популярність. Почалося і виробництво воланів. Перший патент на їх виготовлення був виданий в Англії у 1898 році міс Енні Джексон.
5 липня 1934 року в Лондоні створена Міжнародна федерація бадмінтону – IBF (INTERNATIONAL BADMINTON FEDERATION), що дозволило розвиватися бадмінтону як самостійному виду спорту.
Згідно статуту ІБФ з 1948 року раз в три роки проводиться розіграш Кубка Томаса (серед національних чоловічих команд) і Кубок Убер (з 1955 року) серед національних жіночих команд. Міжнародна федерація проводить також ряд офіційних особистих турнірів. Одним із них є Відкрита першість Англії, яка проводиться в Уїмблдоні, та колись рахувалась неофіційною першістю світу.
Вперше Відкрита першість Англії відбулася в 1899 році. З 1963 року проводиться Кубок Гельвеції (Швейцарія). В 1967 році був заснований Європейський Союз бадмінтону – EBU (EUROPEAN BADMINTON UNION).
Проводяться Чемпіонати Європи і Азії. З 1968 року проводиться особистий чемпіонат Європи, а з 1972 і командний чемпіонат Європи.
Перший офіційний Чемпіонат світу пройшов в травні 1977 року в м. Мальме (Швеція). Переможцями першого чемпіонату світу були: серед жінок – Л.Кеппен (Данія); серед чоловіків – Ф.Дельфс (Данія); серед жіночих пар – Е.Тогану-Е.Уено (Японія); серед чоловічих пар – Чун Чун-Дж.Вахджуді (Індонезія); серед змішаних пар – С.Сковгород-Л.Кеппен (Данія).
В 1977 році на 79-й сесії Міжнародного олімпійського комітету (МОК) в Празі ІБФ була визнана керуючою організацією бадмінтону, яка відповідає критеріям Олімпійської хартії.
Змагання по бадмінтону традиційно включаються в програми Азіатських ігор та Ігор Британської співдружності. На Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені проводилися показові виступи по бадмінтону. З 1992 року бадмінтон входить в програму Олімпійських ігор [1,2,4].
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО БАДМІНТОНУ.
1957 рік вважається роком народження вітчизняного бадмінтону, коли представники СРСР В.Демін, Н.Соколов, С.Замуруєва, Н.Калашніков на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві зустрілися із закордонними спортсменами – бадмінтоністами.
В 1959 році був проведений перший особистий чемпіонат Москви. Переможцями стають В.Демін та С.Замуруєва. В 1960 році відбулася перша спортивна зустріч між містами Львів – Москва, яка пройшла поблизу Львова в Сокільниках у спортивному залі „Шахтар”. Саме львів’яни були першими на Україні, які зайнялися спортивним бадмінтоном. Серед бадмінтоністів Львова виділялися такі спортсмени: Богдан Олійник, Євгеній Шпаргала, Володимир Дерій, Володимир Панін, Я.Гавур, Є.Горбанський, В.Погорілий, Я.Утрисько, В.Сущенко, Агнія Карцуб, Олімпіада Марчева (Большая), К.Немеш.
В грудні 1961 року в московському манежі ЦСКА відбувся старт перших офіційних всесоюзних командних змагань. Турнір зібрав московські колективи: „Труд”, „Буревісник”, збірні команди Харкова, Львова, Ленінграду, московської області, Алма-Ати і Душанбе. Третє місце отримала збірна команда Харкова.
В 1962 році вже зустрічались команди республік (УРСР, БРСР, РРФСР, АзРСР, КазРСР, ТаджРСР), а також міст Москви і Ленінграду.
В 1962 році відбувся перший чемпіонат УРСР. Чемпіонами стають: серед жінок – А.Карцуб (м. Львів), серед чоловіків – В.Лівшиц (м. Харків). Серед інших львівських призерів були: перше місце в жіночій парі отримали А.Карцуб – О.Марчева; перше місце в змішаній парі отримали Б.Олійник – О.Марчева; чоловіча пара Б.Олійник-В.Дерій стали срібними призерами.
Щороку в Москві розігрувався Кубок космонавтів СРСР. Володарями Кубку ставали такі українські команди: „Метеор” і ДІБІ (Дніпропетровський інженерно – будівничий інститут) із Дніпропетровська.
У Дніпропетровську був організований потужний спортивний осередок бадмінтону. Олег Лобизнов, який організував секції бадмінтону, пізніше отримав звання заслуженого тренера України. Анатолій Гайдук і Поліна Дедик започаткували гру в волан у заводському спортивному клубі „Метеор”. Імена бадмінтоністів м. Дніпропетровська відомі на цілу країну, найбільш знані – Ірина Шевченко, Костянтин Вавілов, Микола Пєшехонов, Анатолій Єршов, Наталя Дамаскіна, Надія Литвинчева, Алла Продан, Володимир Шиян.
Піонером бадмінтону в Києві вважають вчителя фізичного виховання одного із дитячих санаторіїв Володимира Томашевського, в минулому відомого майстра з боксу. Першими хто досягнув найвищих результатів з київської секції стали Ніна Мякішева та Віктор Швачко (неодноразовий чемпіон країни).
Чемпіонати країни (СРСР) по бадмінтону проводяться з 1963 року. В 1964 році в одиночній категорії львів’янка А.Карцуб стала бронзовою призеркою
Всесоюзного чемпіонату. В 1965 році чемпіонами СРСР в жіночій парній категорії стали львів’янки А.Карцуб та О.Марчева (Большая). В 1968 році вихованець львівського бадмінтону В.Андропов у парі з харків’янином В.Лівшицем стали срібними призерами першості СРСР.
Радянські бадмінтоністи свій перший міжнародний матч провели в 1967 році з командою ГДР. Юнацькі першості СРСР по бадмінтону беруть свій початок з 1969 року. З 1971 року проводяться змагання на Кубок СРСР. 3 січня 1975 року СРСР був прийнятий в Міжнародну федерацію бадмінтону. Цього ж року Федерація бадмінтону СРСР вступила в Європейський союз бадмінтону.
Команда радянського союзу вперше виступила на юніорській першості Європи в 1975 році. Бадмінтоністи СРСР дебютували на чемпіонаті Європи в 1976 році, в столиці Ірландії м. Дубліні, де зайняли сьоме місце. В 1977 році вперше в Радянському союзі був проведений Кубок Гельвеції, який закінчився перемогою радянських спортсменів.
У 1984 році спортсмени радянського союзу вперше прийняли участь в змаганнях Кубка Томаса, а 1986 року жіноча команда стала учасницею Кубка Убер.
В 1988 році Федерація бадмінтону СРСР організувала у Москві етап розіграшу Кубка Європейських чемпіонів.
На Іграх XXV Олімпіади в Барселоні (Іспанія) 1992 року у бадмінтоні розігрувалося 4 комплекти медалей (в одиночному та парному розрядах, чоловічих та жіночих). На наступних Олімпійських іграх (Атланта 1996 рік) було добавлено ще один комплект нагород – у змішаному розряді змагань.
На Іграх XXVI Олімпіади в Атланті (США, 1996 рік) вперше самостійною командою виступили спортсмени України. Бадмінтон представляли вихованці СДЮШОР ”Метеор” (м. Дніпропетровськ) – В.Дружченко, О.Ноздрань і В.Євтушенко. Дані спортсмени також представляли Україну і на XXVII Іграх Олімпіади у Сіднеї (Австралія2000р.). Однак, вони не досягли значних результатів.
На Іграх XXIX Олімпіади в Пекіні (Китай, 2008 рік) команду України представляли спортсмени того ж Дніпропетровського СДЮШОР “Метеор” Владислав Дружченко та Лариса Грига. Здобутком є те, що Л.Грига поступилася в 1/16 фіналу.
На даний час в Україні проводяться всеукраїнські та міжнародні змагання, кубки та турніри для різних за кваліфікацією і віком спортсменів. Найбільш відомі з них – Кубок України, „Харків-Інтернешнл”, Міжнародний турнір ім. Гайдука (м. Дніпропетровськ), Міжнародний турнір ім. Макарова (м. Дніпропетровськ) та ін. Президентом федерації бадмінтону України є Віктор Михайлович Швачко (м. Київ). Тренером збірної команди України з бадмінтону є Геннадій Абрамович Махновський (м. Харків), а тренером молодіжної збірної команди України – Михайло Григорович Мізін (м.Дніпропетровськ). До національної команди України входять: серед чоловіків – В.Дружченко, Атращенко, В.Конов, Д.Завадський, Почтарьов; серед жінок – Л.Гріга, М.Мартиненко, О.Прус, Войцех (2010р., усі представники дніпропетровської та харківської шкіл бадмінтону). Серед спортсменів-бадмінтоністів Львівщини за роки незалежної України найвищих результатів досягли МСМК Ірина Колоскова, МС України Оксана Гречанюк та МС України Христина Джангобекова.
Згідно класифікації видів спорту наведеної В.Н.Платоновим (1997 р.), у залежності від особливостей тренувальної та змагальної діяльності спортсменів бадмінтон відносять до першої групи – атлетичні види спорту, пов’язані з граничною активною руховою діяльністю спортсмена.
Згідно класифікації видів спорту, які входять до Олімпійських ігор, бадмінтон відноситься до спортивних ігор. За способом визначення результату в змаганнях бадмінтон відноситься до видів спорту, у яких спортивний результат визначається обумовленим кінцевим ефектом, але змагання не обмежені часом їх проведення.
Щодо бадмінтону в шкільній програмі, то він є серед необов’язкових видів спорту, які можуть бути включені в програму для загальноосвітніх навчальних закладів 1-11 класів предмету „Основи здоров’я і фізична культура”.